І́гор Рю́рикович (бл. 877—944) — київський князь з 912 або із 922 по 944 рік. Перший відомий згідно різних джерел представник і, отже, фактичний засновник, родоначальник роду князів Руських і Київських, нащадків князя
Сокола (Рюрика, Рарога), Рюриковичів-Рарожинських, перший князь племені, господарства (князівства) і народу (старо)руського, князь (Старо-)Руський і Київський, а отже, в тій чи іншій мірі (сучасною мовою) Український, Запорозький і Задніпровський.
Згідно з «Повістю временних літ» — син варязького князя Рюрика. Небіж свого попередника, князя Олега. Ймовірно, здійснив два походи на Константинополь (941 і 944), що закінчилися укладанням русько-візантійського договору. Організував виправи русів на Кавказ і Каспію. Убитий слов'янським племенем деревлян за непомірний збір данини.