Кири́ло і Мефо́дій (Мето́дій) — слов'янські просвітники та проповідники християнства, творці кириличної абетки, перші перекладачі богослужбових книг на слов'янську мову, брати.
Кири́лиця — це алфавітна (абеткова) система письма в країнах Східної Європи, Північної і Центральної Азії. Одна з двох абеток староцерковнослов'янської мови, що лягла в основу алфавітів слов'янських мов та десятків різних мов світу. Базується на ранній кирилиці, розробленій в IX столітті в Першому Болгарському царстві, в Преславській книжній школі[1][2][3]. Використовується у багатьох слов'янських мовах Південно-Східної і Східної Європи, Північної Євразії, а також неслов'янських мовах, що зазнали впливу російської. Станом на 2011 близько 252 мільйонів осіб в Євразії послуговуються кирилицею як національним алфавітом, з яких половина мешкає в Росії.
Кирилиця походить від грецького уніціального письма, розбавленого додатковими знаками глаголиці й деякими лігатурами. Ці додаткові літери використовувалися в старій церковнослов'янській мові й були відсутні в грецькій. Абетку названо на честь візантійських святих Кирила і Мефодія, яким традиція приписує винахід глаголиці. Ймовірно, розробником кирилиці були їхні учні-болгари, зокрема Климент Охридський
Мови Національні мови: Слов'янські: Білорусь Білорусь Болгарія Болгарія Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина Північна Македонія Північна Македонія Росія Росія Сербія Сербія Україна Україна Чорногорія Чорногорія Не слов'янські: Казахстан Казахстан Киргизстан Киргизстан Монголія Монголія Таджикистан Таджикистан Період з 940