Літературні критики називали Михайла Коцюбинського майстром психологічної прози, яку він адаптував під українські реалії відповідно до актуальних європейських тенденцій. Його твори стали рідкісними зразками нетривіальних смислів і сюжетів у літературі того часу: в повісті Fata Morgana письменник роздумував над еволюцією, яка відбувалася у свідомості жителів села, а в імпресіоністичній новелі Intermezzo розмірковував про етичні й соціальні обов’язки людини мистецтва.
«Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину, але коли ображають мій народ, мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це?» Сучасники згадували, що Коцюбинський був видатним інтелектуалом, володів дев’ятьма мовами і мав дружні стосунки з відомими людьми своєї епохи — Миколою Лисенком, Михайлом Грушевським і Максимом Горьким.
Один з основних творів Коцюбинського — Тіні забутих предків за радянських часів перетворився на знаковий для українського мистецтва однойменний фільм, який зняв режисер Сергій Параджанов.
В українську літературу ввійшов як майстер психологічної прози. Вершинами його художнього стилю критики вважають «Fata Morgana», «Що записано в книгу життя» (1910), «Тіні забутих предків» (1911). У своїх останніх новелах доповнив свій характерний стиль елементами неоромантизму